Матеріали I Українського з'їзду терапевтичних радіологів та радіаційних онкологів. 24 - 27 січня 1999 р., Харків.

Обстежено 82 хворих з біляміхуровим інфільтратом, який є ускладненням гострого деструктивного калькульозного холециститу. Встановлено послаблення протизапального бар'єру за даного патологічного процесу, на що вказує вірогідне зростання концентрації в крові молекул середньої маси, протеолітичної активності плазми крові за азоколом, азоальбуміном і азоказеїном та зниження питомої електропровідності сироватки венозної крові. Патогенетичною основою таких змін є накопичення компонентів жовчі як детергентів у зоні біляміхурового інфільтрату, підтвердженням чого є значне зростання білірубіну в зоні запалення.

На основі аналізу медичних карт 65 хворих на хронічний проктит та рак прямої кишки з локалізацією патології в середній та нижній третині органу встановлено взаємозв'язок вищезазначених нозологічних форм з хронічною серцево-судинною недостатністю.

Показано ефективність використання внутрішньотканинного електрофорезу в разі апендикулярного, навколоміхурового інфільтратів (як наслідок гострого холециститу).

Надано оцінку інформативності лейкограми периферичної крові, лейкоцитарного індексу інтоксикації, питомої електропровідності сироватки венозної крові в діагностиці запального процесу та ендотоксикозу у хворих на гострий апендицит та його ускладнення перитонітом.

Проаналізовано роль великого сальника в особливостях перебігу запального процесу органів черевної порожнини з відмежуванням ділянки альтерації, що пояснюється активною міграцією великого сальника в ділянку ушкодження за рахунок позитивного хемотаксису та процесів біоінертизації, його інтенсивним кровопостачанням та трансформацією "пасивних" хільозних плям в "активні".

У дослідах на 32-х білих нелінійних статевозрілих щурах-самцях біохімічно обгрунтовано можливість розвитку дисрегенерації за умов формування тубуло-інтерстиційного синдрому.

Зазначено, що питання діагностики та лікування поєднаних уроджених вад товстої кишки пов'язано з великою кількістю доопераційних та інтраопераційних помилок, що визначає їх актуальність. Наведено дані про поєднання доліхосигми, синдрому Пайра та недостатності баугінієвої заслінки у дитини, які розглядаються з позиції ембріогенезу.

Зазначено, що за поєднання гепатиту з дисбіозом в слизовій товстої кишки щурів розвивається мукозит і дисбіоз. Введення фітопрепарату "Екстравін" здійснює антидисбіотичну і мукозопротекторну дію.

Отмечено, что при сочетании гепатита с дисбиозом в слизистой толстой кишки крыс развивается мукозит и дисбиоз. Введение фитопрепарата "Экстравин" оказывает антидисбиотическое и мукозопротекторное действие.

Мета роботи - оптимізувати методи хірургічного лікування та реабілітаційні заходи дітей з резекцією клубової кишки (КК) і виведенням ілеостоми. Проаналізовано результати хірургічного лікування 23 дітей, яких прооперовано з приводу завороту, травматичного ушкодження та атрезії КК, виразково-некротичного ентероколіту, некрозу КК за спайкової кишкової непрохідності та ілеоцекальної інвагінації. Усі пацієнти потребували виконання ілеостоми та проведення реконструктивно-відновлювальних операцій у подальшому. Після виведення ілеостоми у 13,04 % пацієнтів спостерігалася евагінація, у 13,04 % - стеноз ілеостоми, у 4,35 % - ретракція ілеостоми та евентрація, у 73,91 % - парастомальна мацерація, у 13,04 % - поширений автоліз шкіри. Накладання кінце-бокового ілеоілеоанастомозу проведено у 11 (47,83 %) дітей. Це було зумовлено малою довжиною "сліпого кінця" КК (менше ніж 5 см від ілеоцекальної заслінки) та (або) зменшенням діаметра її дистального відділу (більше ніж на половину по відношенню до проксимального). У 12 (52,17 %) пацієнтів вдалося сформувати кінце-кінцевий ілеоілеоанастомоз. Удосконалено лікувально-реабілітаційні заходи у післяопераційному періоді. Висновки: резекція КК та необхідність виведення ілеостоми у дітей мають супроводжуватися максимальним збереженням довжини її термінальної частини за мінімально припустимої ділянки її видалення. З метою визначення хірургічної тактики запропоновано враховувати відстань дистального відділу КК від ілеоцекальної заслінки та діаметр "сліпого кінця" КК по відношенню до проксимального.

У крыс, которые получали железодефицитный рацион, в слизистых желудка и толстой кишки снижается уровень антиоксидантной защиты и неспецифического иммунитета, развивается дисбиоз и воспаление. Оральные аппликации геля "Квертулин" в определенной степени повышают уровень антиоксидантной и антимикробной защиты, что снижает степень дисбиоза и воспаления в этих тканях.

Висвітлено епідеміологічні, клінічні та діагностичні аспекти епітеліальних куприкових ходів. Проаналізовано сучасні методи діагностики та лікування даної патології. Розкрито проблемні питання рецидивів даного захворювання.

Висвітлено епідеміологічні, клінічні та діагностичні аспекти епітеліальних куприкових ходів. Проаналізовано сучасні методи діагностики та лікування даної патології. Розкрито проблемні питання рецидивів даного захворювання.

З'ясовано дисбіотичні механізми патогенезу неінфекційних колітів та розроблено патогенетично обґрунтовані поліфункціональні антидисбіотичні засоби для їх профілактики і лікування. Підтверджений розвиток запалення в слизовій оболонці товстої кишки щурів за умов моделювання токсичного (тетрахлорметанового і гідразинового) гепатиту; доведено, що моделювання гепатиту на тлі кишкового дисбіозу істотно підвищує рівень запального процесу в слизовій оболонці товстої кишки. Визначено, що введення антибіотика лінкоміцину дозозалежно підвищує в слизовій оболонці товстої кишки щурів рівень біохімічних маркерів запалення (еластаза і малоновий діальдегід). Доповнено наукові дані про те що різні неінфекційні патогени (індометацин, тетрахлорметан, перекиси ліпідів, гідразин) також спричиняють розвиток типових ознак запалення в слизовій оболонці товстої кишки аналогічно до дії кишечного ендотоксину (ліпополісахариду). Доведено, що поліфункціональні антидисбіотичні засоби (квертулін, леквін, лекасил та лізоцим-форте) за своєю протизапальною ефективністю не поступаються синбіотику, а за антидисбіотичною активністю перевищують дію існуючих класичних пребіотиків і синбіотиків. Встановлена відсутність негативного впливу на стан товстої кишки споживання високоолеїнової соняшникової олії, що зумовлює можливість її застосування для профілактики стеатогенного коліту.